Блог вчителя фізичної культури та Захисту України Лавроненка Петра Івановича

Якщо твої плани розраховані на рік – 
Сій зерно, якщо на десятиріччя – 
Сади дерева, а якщо на ціле життя – 
Віддай дітям часточку своєї душі – 
Навчай їх.

Відповідальність за виховання і навчання дітей — одна з найповажніших у житті людини.

Буду щасливий поділитися з колегами, батьками та учнями досвідом своєї роботи. Надіюсь, що кожен знайде для себе щось цікаве та корисне.

ВЗАЄМОДІЯ ВЧИТЕЛЯ І УЧНЯ З МЕТОЮ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ  ТА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ  НА УРОКАХ І  В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

представляю до уваги мою роботу за цією темою

Здоров’язбережувальна компетентність на уроках та позаурочний час

«Турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у власні сили…»

В.Сухомлинський

У Національній доктрині розвитку освіти одним із пріоритетних напрямків державної політики в галузі освіти є пропаганда здорового способу життя.

Метою освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура» нової реакції Державного стандарту початкової загальної освіти «є формування здоров’я збережувальної компетентності шляхом набуття учнями навичок збереження, зміцнення використання здоров’я та дбайливого ставлення до нього, розвитку особистої фізичної культури». Під поняттям здоров’язберігаючої компетентності слід розуміти характеристики властивостей учня, спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я – свого та оточення.

Найдорожчим скарбом, яким нагороджує людину природа від народження і на довгі роки життя, є здоров’я. Це справді незрівнянне багатство, яке необхідно не просто берегти, а й повсякчас примножувати. Увага до питання здоров’я школярів суттєво зросла. Турботу викликає значне зменшення кількості абсолютно здорових дітей (їх залишається не більше 10-12%); різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління; зростання числа учнів, що мають декілька діагнозів (у 20% старшокласників у анамнезі 5 та більше діагнозів); зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання дитячої смертності; пасивність, апатія та навіть агресивне ставлення до навчання. Разом з тим зараз виділяють і шкільні фактори ризику для здоров’я дитини:

1. Організація режиму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах (неприродовідповідна організація навчального процесу в ЗНЗ).

2. Невідповідність шкільних програм індивідуально-психологічним характеристикам школярів.

3. Проблеми становлення діалогічного стилю взаємодії суб’єктів навчального процесу.

4. Невідповідність технологій навчання індивідуально-психологічним характеристикам школярів; інтенсифікація навчального процесу.

5. Нереалізованість шкільного потенціалу в засвоєнні факторів соціалізації підлітків.

Усе це призводить до порушення здоров’я дитини. Завдання школи – збереження духовного, фізичного, психічного здоров’я учнів, формування в них відповідального ставлення до власного здоров’я.

Виникає необхідність у формуванні здоров’язбережувальної компетентності учнів та використанні освітніх технологій, що полегшують формування нових знань, зберігаючи при цьому здоров’я учнів; забезпечують дитині можливість збереження здоров’я під час навчання у школі, формують в неї необхідні знання, уміння та навички щодо здорового способу життя, навчають використовувати отримані знання у повсякденному житті.

Здоров’язбережувальна компетентність – здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей. Це комплекс знань, умінь, ставлень та цінностей, які спрямовані на збереження й укріплення здоров’я – свого та оточуючих, на уроках та в позаурочний діяльності.

Ця компетентність включає в себе:

§ уявлення і поняття про здоров’я, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку;

§ усвідомлення здоров’я як вищої життєвої цінності;

§ взаємозв’язок організму людини з природнім і соціальним оточенням;

§ удосконалення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров’я;

§ дбайливе ставлення до свого здоров’я.

Пульсометрія

Дихання під час бігу

Важливим елементом реалізації вчителем здоров’язберігаючих компетентностей є здоров’язберігаючий урок – форма організації навчання, яка забезпечує дитині та вчителеві збереження та підвищення запасу їхніх життєвих сил від початку до кінця уроку. Здоров’язберігаючий урок включає такі складові:

1. Відповідне розміщення дітей у класі –  (по периметру уздовж стін чи півколом, що дає змогу відчувати себе в колективі та творчому взаємозв’язку, єдності спілкування та діяльності).

2. Позитивне емоційне налаштування – (яке знімає напругу, що могла з’явитися раніше й виступає організаційним моментом і настановою на урок чи тему).

3. Активне міжособистісне спілкування – (ґрунтується на атмосфері вдячності та обміну позитивними емоціями).

4. Використання рухових дидактичних ігор – (різноманітних активних дій, пересування учнів у просторі класу).

5. Мотивація педагогів до набуття здоров’язберігаючих компетенцій шляхом формування відповідальності за здоров’я дитини.

6. Тісна взаємодія з медиками та батьками (інформування про стан здоров’я учнів, наявність хронічних захворювань, факторів ризику здоров’я).

7. Побудова уроку з використанням передових технологій з урахуванням здоров’язбреження.

8. Забезпечення умов для продуктивної пізнавальної діяльності з урахуванням стану здоров’я, особливостей розвитку, інтересів, задатків та потреб.

9. Встановленні міжпредметних зв’язків.

10. Логічність та емоційність всіх етапів освітнього процесу

11. Ретельна діагностика, прогнозування планування і контроль кожного уроку з урахуванням особливостей учнів.

Отже, збереження здоров’я учасників освітнього процесу є одним із важливих завдань сучасної школи. Підвищення цінності власного здоров’я у педагогів та здоров’я учнів відбувається шляхом формування здоров’язберігаючих компетенцій. Кожен педагог повинен усвідомлювати особисту відповідальності за створення умов, які дають змогу «не нашкодити» фізичному та психічному благополуччю, на реалізацію методів і засобів навчання відповідно до фізіолого-психологічних принципів збереження здоров’я з реалізацією їх на більш якісному рівні.

Ставлення до свого здоров’я як цінності педагогом і розвиток здоров’язберігаючих компетентностей педагога забезпечує високий рівень реального здоров’я, озброює необхідним багажем знань, умінь і навичок, необхідних для реалізації здорового способу життя та відповідно виховання в учнів високої культури здоров’я.

Постава

Міжпредметні звязки

“Формування здоров’язберігаючих компетентностей учнів на уроках фізичної культури

Вклад предмета «Фізична культура» здійснюється у формування ключових компетентностей:

  1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами.
  2. Спілкування іноземними мовами.
  3. Математична компетентність.
  4. Основні компетентності у природничих науках і технологіях.
  5. Інформаційно-цифрова компетентність.
  6. Уміння вчитися впродовж життя.
  7. Ініціативність і підприємливість.
  8. Соціальна та громадянська компетентності.
  9. Обізнаність та самовираження у сфері культури.
  10. Екологічна грамотність і здорове життя.

Тому одним із завдань системи освіти є створення умов та мотивації педагогів до формування здоров’язберігаючих компетенцій, що забезпечать орієнтацію на здоровий спосіб життя, вдосконалення особистості сприятимуть зміцненню організму.

Запропонованi матерiали розробленi з метою:

• опанування учнями основних умiнь та навичок у межах програм;
• формування творчої особистостi учнiв;     

  • формування здоров’язберігаючої компетентності учнів;        
• розкриття та розвиток особистiсних якостей та здiбностей школярiв;     
• розвитку стiйкої зацiкавленостi до занять фiзичними вправами в школi та вдома.

Щоб зробити дитину розумною і розсудливою, зроби її кріпкою і здоровою. Хай вона працює, діє, бігає, кричить, хай вона знаходиться у постійному русі. Ж.Ж.Руссо

Учні із задоволенням відвідують уроки; беруть активну участь у змаганнях, спартакіадах, олімпіаді з фізичної культури, у яких мають високі результати.Пiдводячи пiдсумки, можна зазначити, що головним завданням у діяльності школи на сучасному етапі повинно бути збереження й зміцнення здоров’я дітей, формування позитивної мотивації здорового способу життя. Тому в подальшій педагогічній діяльності планую продовжити роботу з формування здоров’язберігаючої компетентності учнів, спрямовувати її на розвиток навичок здорового способу життя, на формування позитивної мотивації до занять спортом. З цією метою – ширше впроваджувати інноваційні технології навчання, використовувати вищеназвані засоби й форми фізкультурно-оздоровчої роботи. Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров’я дітей та підлітків потребує спільної уваги всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків. Однак особливе місце  та відповідальність у оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров’язберігаючим, і в цьому випадку мова йде вже не просто про стан здоров’я сучасних школярів, а про майбутнє України.

НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ 5-9 КЛАСІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ 10-11 КЛАСІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ 10-11 КЛАСІВ ЗАХИСТ УКРАЇНИ