матеріали до уроків учнів 8 класу з історії України
фрагмент уроку
- Мета уроку вивчити дати укладення Пересопницького Євангелія, Литовських статутів, Берестейської церковної унії, утворення Київської (Києво-Могилянської) колегії, відновлення православної ієрархії, підписання «Пунктів для заспокоєння руського народу»; адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Речі Посполитої
- Розвивати вміння аналізу наслідків Кревської унії, втручання іноземних держав у українські землі
- Виховувати громадянську компетенцію
Тип уроку: урок пояснення нового матеріалу
Хід уроку:
1.Оргмомент
2.АОЗ
Давайте пригадаємо, де знаходились українські землі у 14 ст.? До складу яких держав увійшли? Доцільно за допомогою повідомлень учнів пригадати історичне значення Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, наслідки занепаду держави та князівства.
3. Вивчення новогоматеріалу за наступним планом:
Українські землі у складі Польщі, Литви та інших держав на початку XVI ст.
1. Галичина, Західне Поділля та Белзька земля у складі Королівства Польського
| 1349 р. | За землі Галичини | Була війна |
| Польський король Казимир ІІІ + угорський король Людовик | Захоплення Галичини | |
| 1370 | Через те, що Казимир ІІІ не мав спадкоємця | Галичина перейшла до Угорщини |
| 1385 | Кревська унія | М. Крево, укладення союзу Захист від Тевтонського ордену «навік приєднати всі свої землі, литовські та руські, до Корони Польської» Діяла лише на бумазі |
| 1387 р. | Ягайло, зять Людовика Угорського | Галичину приєднано до Польші |
| У першій половині XV ст. | Ягайло приєднав | Західне Поділля та Західну Волинь (Белзька земля). |
| У Королівстві Польському найбільшими адміністративно-територіаль- ними одиницями були | воєводства. | |
| 1434 р | Ягайло | перетворив Галицьке князівство на Руське воєводство з центром у Львові. |
| На Західному Поділлі з’явилось Подільське воєводство з центром у Кам’янці | ||
| Белзьке воєводство з центром у Белзі. | ||
| Заміна традиційного адміністративно-територіального поділу польським сприяла поширенню польського й німецького права на українські терени |
2. Українські землі у складі Великого князівства Литовського
| 1340 | Смерть Юрія ІІ Болеслава | Волинь, опинилась під владою Любарта Гедиміновича (ВКЛ) |
| 1296-1377 | Ольгерд Гедимінович | Приєднав більшість українських земель до ВКЛ |
| 1362 р. | Битва під Синіми Водами (нині р.Синюха) | легендарна битва між литовсько-руським та татарськими військами, що відбулася 1362 року на річці Сині Води. Литовсько-руські сили очолював великий князь литовський і руський Ольгерд, а татарські — подільські еміри Хаджибей, Кутлугбей і князь Дмитро. |
| 1362 р. | Битва під Синіми Водами (нині р.Синюха) | Київщина з Переяславщиною, Чернігово-Сіверщина й Східне Поділля увійшли до складу Литви. |
| 1392 р | Острівська угода | Вітовт зводить на нівець Кревську унію, сприяла централізації ВКЛ, Вітовт став пожиттєвим правителем ВКЛ |
| 1410 р. | Грюнвальдська битва | Вітовт завдає поразки Тевтонському ордену і зміцнює свій авторитет |
| 1413 | Городельська унія | Вітовта було визнано довічним володарем Литви під зверхністю польського короля. |
| Унія також передбачала уніфікацію адміністративно-територіального устрою Великого князівства Литовського на взірець Королівства Польського. Спеціальні статті унії передбачали призначення на найвищі посади в Литві тільки литовців-католиків. | ||
| Уніфікація | зведення чого- небудь до єдиної форми, системи, єдиних нормативів. | |
| 1430 | Смерть Вітовта | |
| 1430 | Свидригайло Ольгердович (кнізь ВКЛ) | Його політика була спрямована на розрив унії з Польщею і здобуття ВКЛ незалежності. |
| 1432 р. | Сигізмунд | Зміцнює владу Польщі у ВКЛ |
3. Претензії Московії на українські землі. Повстання Михайла Глинського
| 80-х роках XV ст | Війни між Московію та Литвою | Московське князівство під приводом збирання «руської спадщини» почало претендувати на українські й білоруські землі. |
| На початку XVI ст | князі Чернігово-Сіверщини | Добровільно перейшли під владу Московії |
| 1514 р. | Війська Московії | Захопили Смоленськ, Оршу-важливий торгівельний шлях між Києвом, Мінськом, Вільно і Москвою. |
| Костянтин Острозький виступав проти військ Московії | ||
| 1537 р | ВКЛ | Все ж таки втрачає території Чернігово-Сіверщину й Смоленськ |
| 1508 | повстання Михайла Глинського | підсумком боротьби за владу між двома угрупованнями знаті в ВКЛ. Сигізмунд забирає маєтки на українських теренах. Глинський за допомогою московських військ спробував зайняти Слуцьк, Оршу, Житомир, Овруч, однак його дії не підтримали місцеві українські князі, незважаючи на гасло заколоту «за захист руської віри». Князь К. Острозький придушив залишки повстання. М. Глинський емігрував до Московії разом із групою князів та бояр. |
| 1467–1534 | Михайло Глинський | литовсько-руський князь. Походив із татарського роду Мамайовичів – нащадків великого темника, а згодом хана Золотої Орди. За службу у Вітовта його предки отримали землі у Литві й осіли там, іменуючи себе князями Глинськи- ми. У 1508 р. за підтримки Московії підняв повстання в українських землях Великого князівства Литовського з метою закріпити українські землі за своїм родом. Був дядьком Олени Глинської – дружини московського князя Василія ІІІ, матері Івана IV Грозного. |
4. Українські землі у складі Кримського ханства
| До середини XV ст. | зі складу Золотої Орди вийшов кримський улус на чолі з Хаджі Гіреєм (засновник Кримського ханства) | |
| Адміністративний устрій Кримського ханства | ||
| У Кримському ханстві сформувався державний апарат на чолі з ханом. Дорадчий орган – диван. Столицею Кримського ханства стало спочатку м. Солхат, а згодом – м. Бахчисарай. | ||
| На початку XV ст | Держава Феодоро | існувала у південно- західній частині гірського Криму. |
| 1453 р | Завоювання турками | Константинополю |
| 1475 | Османи | Напали на Кримський півострів, ліквідували державу Феодоро+генуезькі колонії |
| 1478 | Менглі Гірей + Кримське ханство | Стає васалом Османської імперії |
| 1482 р. | Похід Менглі Гірея на українські землі | Спалив Київ, пограбував церкви |
| До середини 30-х років XVI ст. | татарські походи | спустошували Поділля, Київщину, Волинь, Холмщину й Галичину. |
5. Становище Закарпаття, Північної Буковини та Південної Бессарабії у XIV – першій половині XVIІ ст.
| Наприкінці XIV ст. | Закарпаття викликало інтерес | ВКЛ, Угорщини |
| Онук Гедиміна Федір Коріатович, під тиском Вітовта | Передав Угорщині всі землі в Мукачевському краї | |
| 1526 р., | Битва під Могачем | Закарпаття поділено між князівством Трансильванією (васал Османської імперії) і Священною Римською імперією, у якій правили імператори з австрійської династії Габсбургів. |
| Після 1340 року | Занепад Галицько-Волинської держави | |
| 1359 | Утворення князівства Молдова | Буковина й Бессарабія потрапили під владу молдовських господарів. |
| Наприкінці XIV – в першій половині XV ст. | територію Північної Буковини (тоді її називали Шипинською землею) | було поділено на кілька волостей (повітів) |
| Центром однієї з волостей князівства Молдова був Хотин (у Північній Бессарабії) | Він став важливим торгівельним пунктом на кордоні Молдови | |
| 1457– 1504 | Штефана III Великого | Розбудова замок-фортеця на правому березі Дніпра (грандіозна для того часу) |
| 1538 р. | князівство Молдова+українські землі | Васальна залежність від Османської імперії |
Урок № 2 з історії України за темою: Люблінська унія та її вплив на українське суспільство
Мета: вивчити причини, хід, наслідки прийняття Люблінської унії, ознайомитись з термінами: унія, уніфікація, інкорпорація, шляхта, магнат,сейм liberum veto, воєводства, сенат, продовжити вивчати адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Речі Посполитої
розвивати вміння: працювати з хронологічними рамками теми, визначати поняття теми, визначати роль Люблінської унії в історії України
виховувати громадянську компетенцію
Очікувані результати:
Учень розуміє:
- наслідки укладення Люблінської унії для українського суспільства;
Учень уміє:
- розташувати в хронологічній послідовності відомості про характерні для XVІ і першої половини XVІІ ст. процеси соціально-економічного, політичного та культурного життя на теренах України;
- показати на карті територіальний розподіл України на початок XVІ ст. і зміни, що відбулися внаслідок Люблінської унії;
- обґрунтувати власні судження про історичні процеси.
Тип уроку: комбінований.
1. Передумови Люблінської унії
| 1385 | Кревська унія | Пригадай! | |
| У другій половині XV ст. | Конфлікт Московії та ВКЛ | Вже захоплено Чернігово-Сіверщину, Смоленщину | |
| Середина XVI ст. | Ливонські війни | Програш Івана Грозного, але наміри вийти до Балтійського моря, територіальні претензії щодо Києву та Волині і Поділля, так як це «отчиною його предка, Святого Володимира». | |
| Стало гостро питання об’єднання ВКЛ та Польші | погоджувалися на об’єднання «двох рівних держав» за умови збереження окремого литовського сейму | ||
| сейм | парламент | ||
| Польські магнати і шляхта підтримували | ідею об’єднання обох держав | ||
| Магнати | від magnatus – багата, знатна людина) – аристократи, родовиті великі землевласники (князі, бояри, шляхтичі, пани, старшини та ін. | ||
| Польські магнати і шляхта | Вбачали можливість отримати нові землі та селян на Волині, Поділлі й Підляшші. | ||
| Новий союз повинен був | 1. посилити обороноздатність країни, 2.допомогти захистити південні кордони від турецько-татарських набігів 3.припинити напади польської шляхти у польсько-українському порубіжжі | ||
| Українська шляхта | шляхта підтримала ідею унії, гадаючи, що внаслідок об’єднання Литви й Польщі здобуде такі самі права, привілеї та посади, якими користувалися магнати. | ||
2. Люблінський унійний сейм 1569 р.
| 10 січня 1569 р. | Люблінська унія | 1.ВКЛ+Польща=РП Інкорпорація українських земель до Польщі тлумачили як повернення власних володінь. 2. Литовська, українська, білоруська й польська шляхта зрівнювалися у правах та отримували право на землеволодіння по всій території Речі Посполитої. 3. Литва зберігала певну самостійність: право й суд, адміністрацію, військо, скарб. Було гарантовано збереження «руської мови» в публічній та діловій сферах. |
| Інкорпорація | включення, приєднання до свого складу чого- небудь. |
3. Державний устрій Речі Посполитої
| 1569 р | король | єдина влада у державі |
| сейм | найвищий законодавчий орган влади 2 палати: сенату і посольської ізби. Прийняття рішень за принципом ліберум вето (liberum veto). | |
| Ліберум вето (liberum veto) | право депутата сейму зупинити обговорення сеймом певного питання, а то й роботу сейму взагалі. |
4.Структура державної влади у Речі Посполитій
| король | ||
| Від його імені видавали всі ухвали сейму | ||
| 1.Обирався пожиттєво 2.роздавав у володіння державні маєтки 3.призначав пожиттєво на всі посади 4. скликав сейм 5. голова сенату | ||
| Загальний (вальний) сейм Двопалатний вищий законодавчий орган влади (парламент) | ||
| 1.ухвалення законів 2.запровадження податків й мита 3.брати шлюб 4.скликати військо (ополчення) 5. право вето від депутату сейму | ||
| Сейм | ||
| Сенат – Верхня палата До складу входили | Посольська ізба – Нижня палата | |
| 1. глава католицької церкви Польщі та львівський архієпископ 2. усі єпископи 3. вищі урядовці 4. воєводи, каштеляни, старости | 1.Ухвалювали ті закони, які набували чинності за згодою короля 2.Сюди відносились місцеві шляхетські сейміки |
5. Наслідки Люблінської унії для українських земель
| 1635 р. | у складі Польщі було створено | Українське воєводство – Чернігівське |
| воєводства | Руське, Белзьке, Подільське, Волинське, Брацлавське, Київське та Підляське. | |
| поділялись | повіти | |
| На чолі | Воєводи | |
| Починається | Полонізація | |
| суспільно-політичне та культурне явище; проникнення польської культури на терени України, що супроводжувалося втратою національної ідентичності українською елітою. |
Урок 3 з історії України за темою: Соціальна структура суспільства в Україні XVI ст. Литовські статути
1. Становий поділ українського суспільства на початку XVI ст.
| Стани населення | ||
| привілейовані | непривілейовані | привелійовані |
| Новий стан населення | шляхта | Козацтво (прошарок) |
2. Становище шляхти. Роль князів і магнатів у тогочасному суспільстві
| XV – 60-х років XVI ст. | шляхта у РП – привілейований стан суспільства | 1. Шляхтич користувався правом суду, тоді як його самого не можна було ув’язнити без суду і слідства, а судити його мали лише визначені станові суди. 2. Маєтки шляхти були звільнені від поборів, окрім грошового податку на підданих. 3. Маєтки шляхти були звільнені від поборів, окрім грошового податку на підданих. 4. Шляхта отримала досить широкі політичні права, обіймаючи державні посади різних рівнів. |
| Особливість суспільного устрою РП | Збереження титулів | Династії–Рюриковичів і Гедиміновичів. |
| Латифундії | Великі земельні наділи | Княжі роди Острозьких, Вишневецьких, Корецьких, Чорторийських, Збаразьких та інші |
| 1526–1608 | Василь-Костянтин Острозький | Від 1559 р. В.-К. Острозький був київським воєводою та володарем українського прикордоння. Наприкінці XVI ст. – найбільший після короля землевласник Речі Посполитої. Річні прибутки князя оцінюють у 10 млн злотих. В.-К. Острозький мав можливість у найстисліший термін виставити 15– 20 тис. війська. Промовистим є і той факт, що при княжому дворі постійно перебувало близько 2 тис. шляхетних юнаків-слуг, які відбували тут лицарський вишкіл. Після смерті польського короля Стефана Баторія (1586) його вважали одним із можливих претендентів на престол. |
3. Становище середньої та дрібної шляхти
| XVI ст. | пан | На Київщині та Брацлавщині у першій половині XVI ст. із 450 шляхетських родів панськими називалися близько сотні. |
| Володів власною вотчиною землею | ||
| від XV ст. Найчисленіший прошарок привелійованого населення | зем’яни, синонім до поняття «бояри» | Частина зем’ян мала право розпоряджатися власними маєт- ками, які були їхньою приватною власністю. Часто зем’яни не мали коштів на утримання підданих, тож були змушені обробляти земельні угіддя власними силами. |
| Чиншова шляхта | безземельну шляхту, яка втратила свої маєтки або їх ніколи не мала й була змушена орендувати землю у магнатів, сплачуючи чинш. | |
| Чинш | орендна плата за земельний наділ. Чинш можна було виплатити як грошима, так і оброком: виконувати якісь завдання або перебувати на службі у поміщика, у якого чиншова шляхта орендувала землю. | |
| Литовські статути | Правовий кодекс Великого князівства Литовського, який увібрав у себе основні положення державного, цивільного, кримінального й процесуального права. Протягом XVI ст. здійснено три видання цих кодексів (1529, 1566, 1588). (пригайдайте про що йшлось у цих статутах) | |
| Голота (шляхта) | Представники голоти не мали ні землі, ні підданих. Вони відбували військову повинність чи працювали у магнатському / княжому дворі, маючи надію здобути право на отримання або принаймні користування чужою землею. | |
| панцирні бояри | військові слуги, які перебували на службі короля чи князя. Вони були позбавлені права політичного голосу, а звільняючись із військової служби, втрачали привілеї та земельні наділи, що їх видавав господар за службу. | |
| Законодавчий кодекс 1529 р. | Статуті Великого князівства Литовського | Першому (або Старому) литовському статуті. Шляхті було гарантовано, що її не можна карати без суду. Закон також забезпечував шляхті володіння землею, яку не можна було відібрати «без вини». |
| 1566 р. | Редакція Статута Великого князівства Литовського | Другий литовський статут закріплював норму про зрівняння в правах нижчої ланки боярства-шляхти з князівсько-маг- натською аристократичною верхівкою. Зокрема, було запроваджено виборні суди (до цього вища аристократія підлягала тільки безпосередньому судові великого князя) та систему повітових сеймиків із регулярними загальними (вальними) сеймами, на які вся шляхта мала право «з’їжджатися, радитися та обмишляти», тобто керувати державою. |
| Отже, наприкінці XVI ст. українська шляхта домоглася законодавчого закріплення прав, що їх упродовж століть виборювала собі мечем, виконуючи нелегкі військові обов’язки. |
4. Становище духовенства
| Духовенство | Особливе місце | не підлягала світському суду. |
| Становище нижчого духовенства залежало від землевласників, на землях яких розташовувалася церковна парафія. | ||
| Парафія | нижча церковна адміністративна одиниця, фактично, територія, на якій живуть члени громади, віряни одного храму. |
5. Міське населення
| Склад | ||
| 1) міської верхівки – патриціату (багаті представники знатних родів) | 2) поспільства / бюргерів – середній, найчисленніший прошарок містян, які мали міські права (ремісники, крамарі) | 3) міської бідноти / плебсу. |
| Щоб вважатися повноправним громадянином, тобто перебувати під захистом міського самоврядування, користуватися привілеями, які надавалися городянам, зокрема правом займатися ремеслом, вести торгівлю на міському ринку, потрібно було володіти нерухомим майном, щонайменше – власним будинком | ||
| 1588 р. | Артикули Литовського статуту | зародження і розвиток буржуазних відносин, особливо у містах, привели до того, що частина шляхти продавала свої маєтки, оселялася в містах і займалася лихварством. |
| Шляхтичі міст займались торгівлею |
6. Селяни
| Селяни поділялись | ||
| похожі | непохожі | |
| особисто вільні | прикріплені до свого наділу | |
| Залежно від форм феодальної експлуатації та повинностей селянства вирізняли кілька груп: | ||
| данники – особисто вільні селяни, які працювали на власній землі, сплачуючи грошовий чи натуральний податок державі; | тяглові селяни, які працювали із власним тяглом (худобою) і вели господарство на земельних ділянках, що належали феодалам. | Окрему категорію становили службові селяни – ремісники, рибалки, конюхи, які обслуговували двір феодала й звільнялися від інших повинностей. |
| У середині XVI ст. повсюдною стала дводенна, а подекуди й триденна панщина. Поступово феодальна залежність селянства перетворювалася на кріпацтво, а кількість непохожих селян з року в рік зростала. | ||
| Панщина | примусове й безплатне виконання підданими певного обсягу робіт у господарстві власника. | |
| Кріпацтво | система правових норм, яка встановлювала залежність селянина від землевласника. Останній мав адміністративну та судову владу над такими селянами. | |
| 1588 р. | За Третім литовським статутом селяни Брацлавщини, Київщини та Волині, які про- жили на землі феодала понад 10 років, ставали кріпаками. Землевласники одержали право пошуку й повернення селян тікачів протягом 10 років. |