Яким чином навчити учнів комунікації та толерантному спілкуванню?

  • Що таке комунікація?
  • Чи можна навчитись комунікувати?
  • Як необхідно комунікувати?

Хтось може сказати, що асертивність – це навичка, з якою народжуються, але хочу відмітити, що це не так. Стати асертивною особистістю не тільки можливо, але й набагато легше, ніж ми уявляємо! Щоб допомогти учню змінитися, потрібно використовувати прості приклади з життя. Самі наяскравіші життєві приклади, несе в собі така наука, як історія.

Комунікація – це невід’ємна частина людського досвіду. Учні комунікують з багатьма людьми кожного дня, а нові технології тепер пропонують більше можливостей для виразу власної точки зору.

Комунікація – це передача інформації.

Існує багато визначень комунікації, але найпростіше, це те, що комунікація – це процес навмисного передавання інформації від однієї людини чи групи до іншої. Слово комунікувати походить з латини і означає “встановити зв’язок, спілкуватись чи ділитись”. 

Отже, наші учні різні – з точки зору їхнього теперішнього соціального стану, здобутих якостей, а також манер і соціальних та національних цінностей. Те, як вони будуть комунікувати між собою залежить від класного керівника.

Учні не були народжені з навичками комунікації, але їх можна вивчати та розвивати у кожному учневі.

І в цьому сенсі, існує безліч стилів та типів міжособистісної комунікації.

  • Чому важливо зважати на стиль комунікації тих людей, з якими учні спілкуються?
  • Які є стилі комунікації?

Спосіб, у який учні комунікують, визначає їх відносини з іншими та умови, у яких вони живуть. Здатність визначати та розуміти чийсь спосіб поводження із людьми дозволяє вчителю обирати правильний підхід у щоденних ситуаціях щодо спілкування з учнями простіше.

Чотири типи комунікації

Існує чотири різні стилі комунікації:

  1. Агресивна
  2. Пасивна
  3. Пасивно-агресивна та
  4. Асертивна комунікація.

Стиль комунікації кожної окремого учня залежить від кількох чинників: сам учень, людина, з якою він спілкується, зміст розмови, умови, в яких це спілкування відбувається тощо. Один учень може спілкуватися по-різному з різними співрозмовниками та у різних умовах.

Стиль комунікації учня залежить від ситуації.

Уявіть, що у учня є брат, він дуже неохайний. Він ніколи не миє посуд, але кожного дня складає його, та чекає поки його не помиє хтось інший. Він збирає сміття у себе під ліжком, а його брудна білизна починає неприємно пахнути.

А теперь давайте подивимось способи реакції нашого учня на ситуацію, в залежності від його способу комунікації

ПасивнийУчень спокійно прибирає за братом, сподіваючись, що брать коли небудь його зрозуміє
АгресивнийУчень скаже брату, що той огидний, і щоб почав прибирати НЕГАЙНО, почне погрожувати
Пасивно-агресивнийУчень скаже з погрозою: «У тебе страх, перед миючими засобами?»
АсертивнийУчень попросить брата прибрати, оскільки ця вся ситуація є неприємлемою для нього і всіх членів родини

Типи комунікації

  • Які два основні типи комунікації?
  • Що таке вербальна комунікація?
  • Що таке невербальна комунікація?

Всі учні можуть комунікувати агресивно, пасивно або асертивно, використовуючи при цьому два основні типи комунікації:

  1. Вербальну комунікацію та 2. Невербальну комунікацію

Вербальна комунікація передбачає обмін інформацією за допомогою використання слів в усній, або письмовій формі. Це те, що учень вивчаєте та удосконалюєте впродовж всього життя, а також цілком може контролювати.

Невербальна комунікація охоплює безліч проявів, зокрема:

  • Вираз обличчя,
  • Тон голосу,
  • Жести,
  • Позиція тіла або рухи,
  • Доторки та
  • Погляд.

Зазвичай, невербальна комунікація здійснюється підсвідомо, але можна навчити учня її контролювати та практикувати

Термін “асертивність”/”упевненість”

  • Що означає слово «асертивний»?
  • Що дає змогу бути асертивим?
  • Коли застосовується асертивність?

Таким чином слово «асертивний» означає рішучий, упевнений та самосвідомий.

Що асертивність дає змогу робити?

Асертивність дає учневі змогу:

  • Застосовувати свої права,
  • Висловлювати почуття,
  • Питати про те, що йому потрібно, а також
  • Робити так, щоб його думку почули.

Саме особистість вчителя, стиль його спілкування може навчити учня застосовувати силу, чи сарказм, чи невпинну наполегливість, чи толерантність у спілкуванні, чи впевненості в собі.

І як?

Що відрізняє та є важливим в асертивності, це те, що, на відміну від інших методів та стилів, вона допомагає учневі робити все вищенаведене:

  • З гідністю,
  • З чесністю,
  • З високо піднятою головою та
  • З повагою до прав інших людей.

Асертивність робить щоденну комунікацію легшою для учня та вимагає застосування навичок, яким він можете навчитися.

Агресивна комунікація

  • Які ознаки агресивної комунікації?
  • Як відрізнити особу із агресивним стилем комунікації?
  • Що цей тип комунікації дає у коротко- та довготривалій перспективі?

Ознаки агресивної комунікації:

  • Часто сперечається з іншими;
  • Часто злий та переконаний, що всі мають ставити себе на його місце, але не навпаки;
  • Очікує, що інші будуть підлаштовуватися під його бажання;
  • Має сильні переконання та погляди, та дуже голосно про них заявляє;
  • Легко звинувачує інших;
  • Рідко розуміє потреби інших людей та співчуває їм;
  • Порівнює себе з іншими і злиться, коли вони не є кращими;
  • Сприймає все на свій рахунок та фокусується на поведінці інших, а не на своїй власній;
  • Говорить гучно, агресивно жестикулює. 

Скоріш за все з учнем спілкувались у такій манері раніше. Це міг бути шкільний вчитель чи хтось із членів родини, хтось із його друзів або якийсь випадковий перехожий, у якого був поганий день. Зрозуміло, що це була агресивна поведінка. Можливо, учень почувався «винуватими» , бо йому відповіли агресією

Агресивна комунікація включає вираження своїх почуттів через неповагу до прав, поглядів та думок інших людей

Не важливо, чи це Ви спілкуєтесь агресивно, чи комунікуєте з таким учнем. Важливо змінити стиль спілкування –  для покращення якості комунікації.

  • У короткочасній перспективі, наслідком такого стилю спілкування є те, що людина, яка застосовує цей тип поведінки, відчуває себе вищою за інших. Також у таких стосунках зростає напруга.
  • У довготривалій перспективі, такий стиль комунікації призводить до того звинувачування інших людей, що спричиняє токсичні міжособистісні відносини та зниження рівня соціального інтелекту.

Бути агресивним означає ставити під загрозу успішність спілкування і, у довготривалій перспективі, це не піде на користь.

Пасивна комунікація

  • Які ознаки пасивної комунікації?
  • Як відрізнити людину із пасивним стилем комунікації?
  • Що спричиняє цей стиль комунікації у коротко- та довготривалі й перспективі?

Характеристики пасивної комунікації

Важливо розпізнавати стиль пасивної комунікації у Вас і в інших людей, щоб мати змогу подолати перешкоди у спілкуванні.

Пасивні співрозмовники:

  • Уникають суперечок;
  • Не можуть за себе постояти;
  • Небагато говорять або, якщо й говорять, не кажуть саме те, що хотіли б сказати;
  • Висловлюють думки інших людей;
  • Часто вибачаються;
  • Уникають зорового контакту зі співрозмовниками та говорять дуже тихо;
  • Хитають головою та усміхаються, незалежно від контексту розмови.

Таким чином, вони можуть уникнути конфлікту та вини на короткий період часу, але у довготривалій перспективі цей шлях призводить до низької самооцінки, підвищеного тиску та навіть психосоматичних порушень.

Уникнення конфлікту не завжди є його рішенням!

Ми розуміємо, що не завжди буває легко постояти за себе.

Для цього потрібна відвага, хороші комунікативні навички та вміння не здаватись. Нехтування вираженням думок учня та його потреб можуть призвести до проблем та спричинити порушення комунікації у всіх його відносинах.

Потрібно навчити дитину не зволікати та займатись прокрастинацією, які можуть тільки лише погіршити проблему. А навчити шляхам пошуку вирішення проблеми, це покращить їх життя, особисті відносини.

Пасивно-агресивна комунікація

  • Які ознаки пасивно-агресивної комунікації?
  • Як відрізнити людину із пасивно-агресивним стилем комунікації?
  • Що цей стиль комунікації може спричинити у коротко- та довгостроковій перспективі?

Пасивно-агресивний співрозмовник:

  • Дає саркастичні та іронічні коментарі та перебиває;
  • Рідко виражає свої думки публічно і відкрито;
  • Виражає свою думку після того, як діалог завершено, у вузькому колі;
  • Приймає роль жертви;
  • Ніколи не показує справжніх почуттів;
  • Не визнає своєї пасивно-агресивної поведінки, коли хтось назве її такою;
  • Не розуміє проблеми.

Спілкування у такій манері означає, що учень не може постояти за себе та за свої права за необхідності. Постійне позиціонування себе як жертви, прийняття цієї ролі, може спричинити невдоволення та розчарування у собі та інших.

Пасивно-агресивна комунікація – це щось середнє між агресивною та пасивною комунікацією, і не дивно, що вона має погану репутацію!

Якщо людина демонструє виразний пасивний або виразний агресивний стиль, то Ви хоча б розумієте свою позицію і як Вам варто реагувати. З іншого боку, пасивно-агресивна людина завжди може сказати: «Це не те, що я мав на увазі, ти неправильно зрозумів!», що може особливо розчарувати у спілкуванні.

Навички комунікації допомагають учням визначити та висловити його потреби чітко.

Асертивна комунікація

  • Які ознаки асертивної комунікації?
  • Наскільки асертивність є важливою для вас і вашого співрозмовника

Вчителю необхідно завжди вести бесіди з дітьми у вірному напрямку

Асертивна комунікація включає використання асертивності під час діалогу. Асертивна комунікація це вміння вести баланс між потребами учня та потребами інших.

Характеристики асертивної комунікації

Людина, яка комунікує асертивно:

  • Знає, як слухати;
  • Не переливає з пустого в порожнє, коли говорить;
  • Висловлює свої потреби та емоції;
  • Надає конструктивну критику;
  • Робить компліменти та хвалить інших;
  • Бере на себе відповідальність за свої слова та дії;
  • Вибачається, якщо необхідно;
  • Може контролювати свої негативні емоції;
  • Не уникає зорового контакту;
  • Тон її голосу та ставлення відповідають ситуації.
  • Як страх відмови заважає учневі бути асертивним?
  • Як відчуття відповідальності за інших не дає учневі бути асертивним?
  • Як внутрішні голоси заважають учневі бути асертивним?

Страх відмови

Саме він визиває у учня відчуття нервозності, яке виникає, коли учень просить щось, що йому потрібно, або на що, як йому здається, він заслуговуєте.

Це не просто і це вимагає навичок та сміливості, тому що цей страх базується на страхові відмови. Все-таки кожні стосунки передбачають взаємну віддачу та отримання, тому якщо учень не попросить того, чого він хоче, він опинеться у відносинах, у яких тільки він віддаєте. Якщо учень відмовить другові, дуже невеликий шанс, що він від нього відвернеться.

Відчуття відповідальності за іншу людину

Є різниця між тим, як почувається учень, коли когось образили, і тим, як почувається людина, яку образили.

Якщо хтось ображений через певні обґрунтовані причини, які учень цій людині висловив, тоді відповідальність так само, частково лежить на ньому. Коли учень асертивно захищаєте свої потреби, поважаючи іншу людину, її почуття та кордони, йому немає причин відчувати себе повністю відповідальним за почуття інших.

Внутрішні голоси

Іноді наш внутрішній голос працює проти нас. Іноді цей голос є власним, але часто – це голос якихось важливих людей з нашого минулого (батьки, вчителі, друзі, екс-партнери тощо). Ці голоси можуть зупиняти нас від використання нашого права бути асертивними. Таких прикладів багато, і наступного разу, коли Ви його почуєте, подумайте, чи варто до нього дослухатися!

Переконання, що впливають на асертивність

  • Як узагальнення та фаталізм негативно впливають на асертивність?
  • Як навішування ярликів та читання думок перешкоджають асертивності?
  • Як фільтрування та персоналізація негативно впливають на асертивність?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *